Що готова зробити мати, дитина якої практично сліпа, не може повноцінно контролювати власне тіло? Здавалося, за десять років боротьби з наслідками ушкодження головного мозку, яке її дитина отримала внаслідок травми під час пологів, дніпрянка Юлія Салтанова перепробувала все. З’ясувавши, що жоден доступний метод не дає ефекту, вона вирішила зібрати пуповинну кров і пуповину при народженні третьої дитини. За цей час жінка встигла дізнатися про те, які можливості пропонує клітинна терапія, тому, оцінивши всі ризики та перспективи, вирішила спробувати терапію стовбуровими клітинами саме від рідного брата.
І сталося диво. Третя дитина народилася абсолютно здоровою, та її пуповинна кров, зібрана під час пологів, виявилася сумісною зі старшим братом. Уже через декілька місяців після першої інфузії пуповинної крові стан старшого хлопчика відчутно поліпшився: почала відновлюватися сітківка ока, покращилася моторика. Наступну терапію проводили вже за допомогою мезенхімальних стовбурових клітин з пуповини, що дало можливість ввести їх не тільки в кров дитини, а й в області хребта і очей. Окрім омріяного поліпшення зору, виправлятися стали й інші проблеми. За рік хлопчик перейшов зі спеціалізованої школи-інтернату до звичайної, почав займатися боротьбою та грати в футбол, а імунограма показала відсутність ознак аутоімунного процесу. І хоча ще зарано говорити про повне одужання, але і проміжний результат вражає.
29 серпня хлопчик, якому молодший брат подарував шанс на одужання, відсвяткував 13-річчя. Його мама погодилася розповісти про свій шлях до щасливого материнства.
Розкажіть, як ви наважилися на третю дитину, маючи таку історію?
Усі мої діти довгоочікувані й люблені. Я колись хотіла двох — хлопчика та дівчинку, але вийшло троє.
Настав момент, коли двійнята-старші вже підросли, і я зрозуміла, що для сім’ї потрібен ще один малюк. Звісно, було дуже складно наважитися — я дуже боялася.
Як і всі вагітні, я побоювалася залишитися наодинці з проблемами — куди я з трьома дітьми на руках? Окрім того, коли тобі під 40, ти вже не маєш бажання починати все спочатку, знову дертися вгору— у тебе є статус, робота, посада, ти занепокоєна все втратити. Та й перші діти народилися раніше — у 33 тижні, одна дитина - з ускладненнями. Багато всього було… Але чоловік мене підтримав — сказав: «Не хвилюйся . Ми пишемо нову історію. У нас усе буде гаразд». І впевненість у чоловікові — велике йому спасибі! — допомогла пережити всі ці гормональні сплески, емоції, страхи. І ми справді написали нову історію.
Лікар-неонатолог, який допоміг виходити і перших діток, і молодшого, говорить: «Я бачу, що це щасливе материнство, і ти кайфуєш». Так і є.
Як ви дізналися про можливість зберегти стовбурові клітини в банку?
Про стовбурові клітини я знала давно, і, звісно, завагітнівши, не могла не використати цієї можливості. Але шукала компанію, яка працювала би в Україні. Мені пощастило з гінекологом — я запитала, чи знає вона якусь компанію, яка надає такі послуги, і так дізналася про Гемафонд.
Первісно було завдання зібрати матеріал (ми зібрали і пуповинну кров, і пуповинний канатик), а вже потім ми розбиралися, як це можна використати. Відразу було зрозуміло, що це переважно для Владомира. Але оскільки я боялася наслідків пологів, то стовбурові клітини мали стати і страхуванням для молодшого.
Як старший сприймає братика?
Щасливий і вдячний.
Поточні засоби лікування не є точковими або профільними, вони йдуть для загального оздоровлення організму, виправлення якихось помилок — але коли дитина, яка не могла порахувати пальці на своїй витягнутій руці, зараз читає другий рядок, ви розумієте, який це прорив? У мене є табличка динаміки, як збільшується товщина каната зорового нерву, кількість клітин. У нас зазвичай кажуть, що нервові клітини не відновлюються, — з Гемафондом ми зрозуміли, що це дурня: не так швидко, як би нам хотілось, але вони відновлюються.
Поліпшилася дрібна моторика, координація – Владомир почав тренуватися, переходити дорогу — і я не боюся, що його зіб’є машина. Він самостійно катається на велосипеді та самокаті, пересувається мікрорайоном. Нещодавно піднявся на Говерлу – а два роки тому я навіть не могла уявити, що він кудись сам поїде. Дитина не бачила місяця на небі, а тепер бачить, як летить літак, і говорить, якого кольору! Це до дрижаків…
Для будь-якої мами дорого коштує, якщо є шанс дати дитині шанс одужати. Мами, яким це також болить, мене зрозуміють.
Зазвичай ми чуємо, що наша медицина відстала, — яким же чином могли статися всі ці фантастичні речі?
13 років тому я чула, що на український ринок уже заходила швейцарська компанія, але це було не так доступно, як зараз, і в них не було лікарів, які могли би допомогти. А за цей час «виріс» той лікар, якого ми чекали, і я дізналася, що в Україні вже 16 років функціонує Гемафонд — жодна компанія в Україні не дає такої колосальної можливості, як Гемафонд. Скажу більше: зараз на світовому ринку багато компаній, які опікуються збором та зберіганням стовбурових клітин, але не всі вони надають послугу лікування та виготовлення препаратів із цих клітин, і жодна компанія не може надати послугу супроводу з лікарем. А коли у нас, наприклад, розписаний курс лікування, і ми приїжджаємо до лікаря певного числа у певну годину, на час прийому у лікаря готується препарат: клітини розмножують до того дозування, яке вказав лікар (а розмножуються вони не дуже швидко — там мільйони клітин, тому процес треба розрахувати таким чином, щоб ця кількість клітин була до зазначеного часу). А тепер уявіть, що ми зберегли матеріал у кріобанку Великобританії чи Швейцарії. Уявляєте, які це витрати на розмноження клітин і логістику? Як стратег я розумію, що наразі Гемафонд — єдина компанія, з якою можна здійснювати такі операції з лікування і супроводу дітей. Жодна інша компанія, представлена в Україні, не надає це за такою вартістю та логістикою препарату.
Я кажу, я звертаю увагу: «Дивіться, є цей шанс!» Не всі люди користуються, але мовчати про це я не можу. Життя непередбачуване, а наука і медицина не стоять на місці. Чому не надати додаткову перевагу своїй родині, персональні ліки для кожного?
Чи не думаєте ви про четверту дитину?
Поки що ми гадаємо, що цього малюка нам вистачить. Нам неймовірно пощастило — він дуже активний, рухливий, допитливий, а ми вже не такі юні. Але якщо раптом зірки зійдуться, то чому ж ні?
Пропонуємо також прочитати про сім`ю Салтанових у статті з відгуком.
Читайте також, як стовбурові клітини допомогли при розсіяному склерозі.