Терапія розсіяного склерозу клітинами пуповини. Історія нашої колеги.

Чи можна вважати  стовбурові клітини панацеєю? Чи дійсно вони здатні вилікувати людину, коли стандартне лікування безсиле? Чи, можливо,  їхня дія обмежена  і варто  вважати стовбурові клітини різновидом ліків, які можуть покращити якість життя, але можуть і не спрацювати? 

Ми хочемо розповісти вам історію однієї дивовижної людини, яка стала частиною сім’ї Гемафонду. 

У 2008 році до компанії Гемафонд приєдналась розумна і енергійна людина – Яна Валеріївна. Досить швидко Яна з консультанта перетворилася на начальника клієнтського відділу, узявши на себе організацію процесу обслуговування клієнтів і покращення сервісу. І це дійсно була ідеальна робота для неї: турботи і співпереживання в Яни вистачало і для клієнтів з різними життєвими історіями, з їхнім щастям і негараздами, і на співробітників з їхніми проблемами та труднощами. 

Більшістю клієнтів, які потребували спеціальної консультації, змін до договору, організації транспортування депозитів за кордон або лікування опікувалася саме Яна. За чотирнадцять років Гемафонд значно виріс, з’являлися нові продукти і можливості, покращувався сервіс і в цих процесах, звичайно, був внесок Яни.  

Робота приносила Яні справжнє задоволення, але головною в житті жінки завжди була родина. З сім’єю Яні дійсно пощастило – люблячий чоловік,  дві чудові доньки. Доньки росли на очах компанії, поступали до вузів, закінчували навчання, виходили заміж та радували батьків. Здавалося, попереду багато років щасливого життя - улюблена робота, хобі, подорожі, перспектива стати молодою і активною бабусею.  

Як часто стається, підвело здоров’я. Спочатку обширний інфаркт, стенти, реабілітація. Потім цукровий діабет і обов’язкові щоденні ліки. Яна прислухалася до усіх порад лікарів – спеціальна дієта, зміна режиму дня, фізичні вправи, стандартні ліки. Адже сім’я, друзі, колеги завжди чекали після реабілітації і вірили у Яну.

В цей час народилася довгоочікувана онука. Те, що для дитини будуть збирати і пуповинну кров, і  пуповину, вирішили відразу, як дізналися про вагітність. Саме для неї, адже був ризик передчасних пологів та й життя довге і непередбачуване. Дівчинка дійсно народилася значно раніше, але цілком здоровою і дуже розумною. 

В переживанні і турботах Яна не помітила, як з’явилися перші тривожні симптоми. Раптом стало важко займатися улюбленим скрапбукингом, права рука почала відмовляти. З’явилися проблеми з мовленням і пам’яттю, безсоння. Нові лікарі, обстеження, нові діагнози. Значні ураження білої речовини головного і спинного мозку. Розсіяний склероз, енцефалопатія ІІІ ступеню, підозра на БАС. 

Два роки консервативного лікування не допомогли, негативні зміни наростали. І тільки курс лікування у центрі розсіяного склерозу двічі на рік приносив хоч якесь полегшення. З настанням карантину центр було закрито, адже лікарня перекваліфікувалася для прийому хворих на COVID. 

Сама Яна першою пішла на карантин, маючи такий анамнез, вона, звісно, побоювалася захворіти. 

В травні 2020 року жінка зрозуміла, що вже не може спокійно тримати навіть ложку, а проблеми з мовленням не дають вільно говорити телефоном з клієнтами. Яна звільнилася з Гемафонду, довелося відмовитися і від хобі, адже скрапбукинг потребує гарної координації.  Тільки тоді усі згадали про стовбурові клітини.

Перше лікування Яна отримала вже через два місяці, коли з трьох кріопробірок замороженої тканини пуповини онуки було отримано терапевтичну дозу. Пуповина дала дійсно сильну і кількісну популяцію мезенхімальних клітин, частина була використана для лікування, а залишок було поділено порційно і збережено на наступний раз.

Вже в вересні на зустрічі співробітників Гемафонду Яна поділилася, що вона знов змогла повернутися до скрапбукингу, рука почала працювати краще, а мовлення виправилося. Це були перші сигнали, що розвиток захворювання вдалося призупинити. Ще залишалися значні проблеми з координацією рухів, що дуже заважало у повсякденному житті.

В лютому введення стовбурових клітин повторили, знов використавши мезенхімальні стовбурові клітини з пуповини та посиливши їх невеликою кількістю клітин пуповинної крові.

«Я почуваю себе значно краще, - ділиться Яна. – Це дійсно важливо, коли ти маєш змогу вільно спілкуватися з рідними, читати казки внучці, тримати її на руках, не боячись впустити, займатися улюбленою справою і пам’ятати прості повсякденні речі. Це все маленькі пазли щастя. Я дійсно не знаю, як і мій лікар, наскільки вдасться призупинити хворобу, як часто мені доведеться звертатися до такого лікування. Але навіть декілька років повноцінного життя – це вже подарунок. І цей подарунок мені зробила донька і онука, тому що перша прислухалася до моєї поради зберегти пуповинну кров і пуповину, а друга – зробила це збереження можливим своєю появою».

На даний час, через рік після першого застосування, МРТ вперше не показало негативних змін відносно попередніх обстежень. Покращився сон, значно зменшилася хиткість ходи. Значно відновилися мовлення і пам'ять. В квітні вся сім’я перехворіла коронавірусною інфекцією і саме в Яни вона пройшла в легкій формі, незважаючи на анамнез, та виробився найбільший титр антитіл. 

Лікар не планує повторювати лікування найближчим часом, адже сподівається, що процеси деградації нервових клітин вдалося призупинити на декілька років. 

Час покаже. Кожна людина унікальна, тому стандартні ліки, розроблені для "середньостатистичного пацієнта", часто виявляються нездатними впоратися з тяжкими випадками і повернути людині якість життя. Науковці та лікарі-новатори шукають нові методи і  нові індивідуальні підходи та все більше роблять ставку на персональну медицину, частиною якої  є і  клітинна терапія.

Звісно,  пуповинна кров і клітини пуповини – це не панацея, не вічний двигун, не молодильні яблука. Це ще один додатковий шанс на одужання або покращення якості життя. Додатковий запас імунітету та наймолодших і найактивніших стовбурових клітин. Подібних на стовбурові клітини, які працюють в кожному з нас постійно  і які просто змінюються і слабшають з віком.

Пропонуємо прочитати також про лікування хвороби Паркінсона