МСК пуповини та клітини пуповинної крові при аутоімунних захворюваннях

Клітинна терапія при аутоімунних захворюваннях – це, мабуть, найчастіший запит від наших дорослих клієнтів. Також з кожним роком значно збільшується кількість звернень відносно дітей.

Генетична схильність, стрес, перенесені інфекції, несприятливе навколишнє середовище здатні підвищувати кількість хворих у популяції.

Що таке аутоімунні захворювання?

Аутоімунні захворювання - це не просто хвороба, а ціла група станів, при яких імунна система втрачає здатність відрізняти «своє» від «чужого». У результаті вона починає атакувати власні тканини: суглоби, нервову систему, кишківник, підшлункову залозу, шкіру або нирки.

Існує понад 100 різних видів таких захворювань. Ревматоїдний артрит (суглоби), цукровий діабет 1 типу (підшлункова залоза), розсіяний склероз (нервова система), системний червоний вовчак (весь організм), вітилиго і псоріаз, захворювання щитовидної залози – це найбільш розповсюджені аутоімунні захворювання.

Як правило повністю вилікувати аутоімунне захворювання неможливо, усі зусилля направляють на зменшення проявів хвороби та досягнення ремісії.

Класичні підходи до лікування важких аутоімунних захворювань десятиріччями будувалися навколо імуносупресії - пригнічення імунної відповіді. Але такий підхід має очевидні обмеження: ризик інфекцій, системні побічні ефекти та відсутність «переналаштування» імунної системи.

На цьому тлі все більше уваги привертають альтернативні методи лікування, специфічні дієти і фізіотерапія. Серед них виділяють клітинні препарати, зокрема мезенхімальні стовбурові клітини (МСК) з пуповини або плаценти та клітини пуповинної крові. Їх розглядають не як «заміну тканини», а як інструмент перезавантаження імунної системи пацієнта і запуск саморегуляції.

Чому клітинна терапія логічна саме при аутоімунних захворюваннях?

Ключова проблема аутоімунних станів - порушення імунної толерантності. Імунна система не просто «занадто активна», а працює неправильно: змінюється баланс

Т-клітин, зростає продукція прозапальних цитокінів, зменшується роль регуляторних механізмів.

Мезенхімальні стовбурові клітини привернули увагу дослідників саме тому, що вони:

• не стимулюють імунну систему напряму і агресивно;
• знижують надмірне запалення;
• впливають на активність Т-клітин, макрофагів і дендритних клітин;
• підтримують регуляторні Т-клітини (Treg);
• діють переважно через секретом (паракринні фактори, екзосоми).

Тобто мова йде про природне переналаштування імунної відповіді.

Додатковим бонусом клітинної терапії йде відновлення вже пошкоджених хворобою тканин і органів.

Чим мезенхімальні стовбурові клітини (МСК) з пуповини і плаценти відрізняються від інших джерел МСК?

Мезенхімальні стовбурові клітини можна отримувати з різних джерел: кісткового мозку, жирової тканини, пуповини, плаценти. Саме МСК пуповини (Wharton’s jelly) сьогодні активно досліджуються в аутоімунних напрямках з кількох причин:

• це «молоде» джерело клітин з високою активністю;
• не визивають відторгнення;
• виражений імуномодулюючий і паракринний ефект;
• можливість безпечного неродинного застосування;
• «донор»-дитина не мала згубних звичок і не стикалася з вірусами, тому ці клітини більш безпечні і чисті від інфекцій;
• стабільна якість клітин при стандартизованих протоколах.

Водночас важливо розуміти: навіть у межах одного типу стовбурових клітин різні дослідження використовують різні дози, схеми введення та критерії оцінки, що ускладнює пряме порівняння результатів.

ПРИКЛАДИ КЛІНІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Системний червоний вовчак: найкраще вивчений “корд”-кейс

Системний червоний вовчак (SLE) — одне з найскладніших аутоімунних захворювань, яке часто уражає кілька органів одночасно. Саме при SLE накопичено одну з найбільших кількостей клінічних публікацій щодо застосування МСК пуповини.

Ще з початку 2010-х років з’являлися клінічні роботи з алогенними UC-MSC у пацієнтів із тяжким, рефрактерним перебігом SLE. У цих дослідженнях повідомлялося про зниження активності захворювання та покращення лабораторних показників.

У 2025 році було опубліковано phase 1 dose-escalation дослідження в одному з провідних ревматологічних журналів (Lancet), де оцінювали безпеку одноразової внутрішньовенної інфузії алогенних UC-MSC у пацієнтів із тяжким SLE. Основний висновок авторів – МСК пуповини здатні ввести пацієнта у ремісію, при цьому клітини показали прийнятний профіль безпеки.

Важливо: SLE сьогодні — один із небагатьох аутоімунних напрямків, де саме МСК пуповини регулярно фігурують у великих клінічних випробуваннях з людьми, а не лише як експериментальна ідея.

Ще про вовчак у статті

Запальні захворювання кишечника: хвороба Крона і виразковий коліт

При хворобі Крона досліджували схему: 1× субмукозна ін’єкція через колоноскопію + 1× внутрішньовенна інфузія наступного дня, спостереження 24 тижні.
Результати (ключове): автори повідомляють про загоєння/регрес кишкових виразок за ендоскопією, покращення показників активності (SES-CD, CDAI, маркери запалення), серйозних небажаних явищ не спостерігали. Pubmed

При дуже рефрактерному Кроні проводять повну заміну кісткового мозку за допомогою трансплантації власних гемопоетичних стовбурових клітин. Це дуже ризикована процедура, яка іноді є єдиним лікуванням для пацієнта.

Виразковий коліт

Для виразкового коліту також публікуються дані щодо застосування МСК пуповини, з фокусом на безпеку та потенційний вплив на запальний процес. Наразі більшість робіт перебуває на ранніх фазах, але напрямок активно розвивається.

Ревматоїдний артрит

Для лікування ревматоїдного артриту застосовують не тільки мезенхімальні стовбурові клітини з пуповини, а й пуповинну кров.

Найбільш цікавим є аналіз кількох досліджень застосування мезенхімальних стовбурових клітин із спостередженням пацієнтів протягом 5 років. Опис дослідження

Головний висновок: ефективність МСК зберігалася протягом щонайменше п'яти років. Ці результати підтверджують можливість використання МСК як варіанту лікування пацієнтів з активним ревматоїдним артритом.

Читайте також відгук на нашому сайті

Цукровий діабет 1 типу: два різні клітинні підходи

МСК пуповини

Досліджували донорські МСК пуповини у рамках рандомізованого double-blind placebo-controlled дослідження. Основний фокус - безпека та здатність зберігати залишкову функцію β-клітин підшлункової залози у пацієнтів із нещодавнім дебютом хвороби.

Аутологічна пуповинна кров

Окремий напрямок - аутологічна інфузія власної пуповинної крові, збереженої при народженні. Ранні роботи показали безпеку такого підходу та механістичні ефекти, пов’язані з регуляторними Т-клітинами.

Однак пізніші дослідження продемонстрували, що збереження C-peptide та стабільний клінічний ефект досягаються не у всіх пацієнтів.

Узагальнюючи результати для обох типів стовбурових клітин при цукровому діабеті 1 типу:

• сповільнення падіння C-пептиду
• тимчасове зменшення потреби в інсуліні
• високий профіль безпеки
• ефект краще у дітей або при недавньому дебюті захворювання (<6–12 міс)

Важливі обмеження терапії аутоімунних захворювань

Попри велику кількість публікацій, більшість досліджень МСК пуповини та клітин пуповинної крові при аутоімунних захворюваннях:

• перебувають на ранніх фазах;
• мають різні дизайни та протоколи;
• не завжди включають плацебо-контроль;
• не дозволяють робити універсальні висновки для всіх пацієнтів.

Більшість опублікованих клінічних досліджень МСК пуповини та клітин пуповинної крові демонструють високий профіль безпеки. Проте ефективність та довгострокові результати залежать від діагнозу, стадії хвороби та протоколу лікування.

Тому сьогодні коректно говорити не про «лікування аутоімунних хвороб», а про перспективний напрямок клітинної імуномодуляції, який активно переходить від експериментальних моделей до контрольованих клінічних досліджень.

Потрібна консультація з питань клітинної терапії? Напишіть нам у WhatsApp: +38 067 277 24 33