У 2020 році Colorado Cancer Center, США випустив результати десятирічного дослідження порівняння ефективності трансплантата гемопоетичних стовбурових клітин з донорської пуповинної крові і трансплантата з «золотого стандарту» - кісткового мозку сиблинга (брат або сестра пацієнта). Група пацієнтів, які отримали пуповинну кров замість кісткового мозку, показала кращі результати одужання. Цінно, що у цих пацієнтів не тільки рідше траплялася реакція трансплантат проти господаря, але і спостерігається більш низьке число рецидивів (повернення хвороби). Пуповинна кров сиблинга, завбачливо збережена в персоналізованому банку, могла б ще більше поліпшити ситуацію.
Особливу цінність депозит пуповинної крові несе для сім'ї зі старшою дитиною, яка бореться з лейкозом або іншою онкогематологією. Ми сподіваємося, що ще однією цінною часткою в підтримці сім'ї з онкохворою дитиною стане соціальна ініціатива ГЕМАФОНДа «STOP лейкоз», за якою всі витрати на збір, переробку і логістику пуповинної крові для таких сімей ГЕМАФОНД бере на себе. Для того, щоб скористатися програмою, необхідно зв'язатися по телефону 098 496 09 26 до 37 тижня вагітності.
Пуповинна кров є цінним джерелом гемопоетичних (кровотворних) стовбурових клітин - ГСК, що використовують в офіційній медицині для трансплантації при захворюваннях крові, імуної системи і важких порушеннях метаболизму з середини минулого століття.
Крім цього, пуповинна кров містить інші типи стовбурових клітин та ростові фактори, що теж можна використовувати при лікуванні онкології.
Останнім часом для імунотерапії, сучасного методу лікування навіть невиліковних форм раку, використовують природні кілери (NK-клітини) пуповинної крові. Природні кілери (NK-клітини) містяться в пуповинній крові у великій концентрації та вже готові до застосування. Їх застосовують як у нативному, незмінному вигляді, так й у вигляді штучно модифікованих клітин (CAR-UCB-NK). На противагу іншим штучно модифікованим клітинам природні кілери пуповинної крові показали високу ефективність та низькі побічні ефекти. Імунотерапія на основі NK-клітин, отриманих з пуповинної крові, є потенційною стратегією для лікування раку в майбутньому.
Пересадка гемопоетичних стовбурових клітин пуповинної крові з 1988 року більше 60 000 разів замінювала аналогічну трансплантацію кісткового мозку або стовбурових клітин, зібраних з периферичної крові пацієнта до початку хіміотерапії. Особливо цінною пуповинна кров стала в дитячій практиці, а також в ситуаціях, коли немає часу для підбору донора кісткового мозку або відповідний донор не розпізнаний. У чому ж перевага і недоліки пуповинної крові для лікування злоякісних захворювань?
З переваг насамперед треба відзначити вік новонародженого в порівнянні з дорослим донором і доступність матеріалу:
- У порівнянні з кістковим мозком вимагає менше сумісності між донором та реципієнтом, частіше успішно приживається і рідше викликає реакцію відторгнення завдяки незрілості клітин.
- Депозит пуповинної крові - це вже готовий до використання матеріал, що полегшує і прискорює пошук в донорських базах. У той же час ім'я в реєстрі донорів кісткового мозку - це дані людини, готової пожертвувати кістковий мозок, але, яка може вести не зовсім здоровий спосіб життя, захворіти або передумати з часом його жертвувати.
- Збір пуповинної крові безпечна і безболісна процедура, в той час як збір стовбурових клітин з периферичної крові і кісткового мозку зазвичай болісний і може нести ускладнення для донора.
- Пуповинна кров рідко містить в собі активну інфекцію - віруси цитомегаловірусу, Епштейн-Барра, герпесу, що знижує смертність після трансплантації ГСК пуповинної крові.
- Більша концентрація кровотворних ГСК в зразку (в 100 разів більша, ніж у кістковому мозку).
- Більша концентрація природних кілерів, NK-клітин (30% від усіх лімфоцитів).
- Висока здатність до ділення і заміни пошкоджених клітин і тканин, що зумовлено молодістю та активністю стовбурових клітин.
- Пуповинну кров збирають після пологів, в більшості випадків, після народження здорової дитини. Тобто ці клітини не піддавалися негативному впливу способу життя, захворювань, медикаментів тощо.
До недоліків пуповинної крові відносять: не завжди достатню кількість гемопоетичних стовбурових клітин для лікування дорослого пацієнта з лейкемією, а також більш повільну приживлюваність цих клітин в порівнянні з кістковим мозком, що несе підвищений ризик інфекцій ззовні і при деяких захворюваннях неприпустимо. Недолік матеріалу для дорослих вирішується шляхом застосування двох зразків пуповинної крові замість одного, іноді найцінніші типи клітини, CD34 + або NK-клітини, культивують додатково до потрібної кількості. До сучасних методів відноситься і застосування гемопоетичних стовбурових клітин пуповинної крові разом з мезенхімальними стовбуровими клітинами пуповини. При деяких хворобах, незважаючи на великі ризики після трансплантацій, джерелом для пересадки залишається саме кістковий мозок.
Ще одним міфом є твердження, що аутологічну пуповинну кров не використовують для лікування лейкемії у цієї ж дитини. Насправді, пуповинна кров - це всього лише одно з джерел гемопоетичних клітин, а аутологічний (власний) матеріал використовують для лікування в більшості випадків. Це саме можна сказати і про власний кістковий мозок пацієнта (нерідко вже пошкоджений) і про клітини з аутологічної периферичної крові (якщо, звичайно, вдається їх зібрати). У деяких випадках депозити зі всіх джерел піддають додатковому генетичному дослідженню перед застосуванням. Слід відмітити, що при деяких агресивних формах раку або рецидивах доводиться використовувати тільки неспоріднений матеріал, незважаючи на ризик смертельної реакції трансплантат проти господаря.
Перші трансплантації пуповинної крові молодших братів і сестер старшим дітям при злоякісних захворюваннях стала проводити професор Глюкман ще в 1988 році. Цікаво, що перші пацієнти, Меттью Фарроу і Наталі Каррі, повністю вилікувалися і стали амбасадорами зберігання та застосування пуповинної крові.
Читайте також: 30 років після першого застосування пуповинної крові
Перший трансплантат пуповинної крові від анонімного донора в 1993 році отримав дворічний Мітч Санта. Трансплантацію виконав університет Дюка, США.
Перший раз власну пуповинну кров при лікуванні раку ока застосували в Канаді ще в 2001 році. А аутологічну пуповинну кров при гострому лейкозі перший раз в 2004 році успішно пересадили в клініці Майо. Звичайно ж, онкологія у дітей - рідкісне захворювання і в більшості випадків при своєчасній діагностиці та лікуванні має хороший прогноз. Однак, практично ніхто з цих дітей не має запасу власних стовбурових клітин в кріобанку, що могло б дати додатковий шанс на видужання.
Читайте також: Єдиний шанс для лікування анемії
В інтернеті можна знайти історії про рішення народити молодшу дитину заради порятунку старшого. З точки зору використання стовбурових клітин з пуповинної крові, пуповини або плаценти - це етичне рішення, тому що збір біологічного матеріалу після пологів не завдає шкоди і болю ні матері, ні дитині. Зберігання та застосування такого матеріалу легалізовано в більшості країн, включно з Україною.
Читайте також:Чому народження сьомої дитини стало дивом
Сьогодні для наших лікарів пуповинна кров в онкогематології - досить нове джерело, проте з кожним роком в Україні оновлюються протоколи і методи лікування, розширюються коридори можливості для пацієнта, а в сім'ях, що зберегли пуповинну кров, виникає потреба до застосування. За 17 років роботи, серед 20 000 сімей, що зберігають стовбурові клітини в ГЕМАФОНД, чотирьом дітям був діагностований рак крові - троє з них перебувають у стійкій ремісії після консервативного лікування.
Сьогодні, при зростанні кількості важких захворювань і одночасному розвитку клітинної терапії, для кожної сім'ї важливо отримати інформацію про збереження стовбурових клітин, адже зібрати пуповинну кров, пуповину і плаценту можна тільки раз в житті, при народженні дитини.
З питань збереження пуповинної крові для своєї сім'ї або для передачі в донорський «БАНК ЖИТТЯ» можна проконсультуватися за телефоном 044 496 09 26