Потенціал мезенхімальних стромальних клітин для лікування міокардиту.

Міокардит - відносно нова хвороба, яку почали вивчати у ХХ столітті. Поширеність міокардиту становить до 20 % всіх некоронарогенних уражень серця й від 5 до 11 %  всіх захворювань серцево-судинної системи. Згідно з опублікованим ВООЗ “Глобальним оцінюванням стану здоров’я” за 2019-2020 роки, на долю хвороб серця припадає 16 % загальносвітової смертності. Цей факт, а також той, що міокардит часто виникає у молодих людей попри відсутність пошкодження коронарних артерій, робить це захворювання справжнім викликом XXI століття. Ускладнює ситуацію також світова пандемія, оскільки останнім часом росте кількість міокардитів, пов’язаних із SARS-Cov-19.

Міокардит характеризується дифузним запаленням серцевого м’яза, причини якого можуть бути досить різноманітні: інфекції, паразитарні інвазії, хімічні факторі, прийом деяких лікарських засобів, алергійні та аутоімунні захворювання і навіть трансплантація серця (хоча парадоксально, що вона є єдиним методом лікування при вкрай важких випадках міокардиту). Оскільки етіологічних факторів багато, то й аспектів лікування існує чимало: терапія ключового чиннику, що призвів до виникнення міокардиту, симптоматична терапія (що підтримує функцію серця та інших органів), немедикаментозне лікування. Проте, в багатьох випадках (наприклад, більша частина вірусних міокардитів, аутоімунні міокардити) неможливо вилікувати головний фактор розвитку, оскільки достатньо специфічні ліки або не існують, або не мають бажаної ефективності.

Вчені вже давно звернули увагу на здатність стовбурових клітин покращувати стан хворих на міокардит. Але які саме клітини варто застосовувати – з кісткового мозку, жиру пацієнта або з пуповини і пуповинної крові, власні або донорські?  Та на скільки стовбурові клітини можуть покращити прогноз у пацієнтів із міокардитом?

Для лікування дорослих найбільш цікавими виявились мезенхімальні стромальні клітини (МСК). Їх можна отримувати з різних джерел – пуповина, жир, кістковий мозок. Завдяки низькій імуногенності МСК можна використовувати не тільки власні клітини, а й отримані від молодого здорового донора або з донорського постнатального матеріалу.

МСК мають виражені імуномоделюючі і проліферативні властивості, здатні одночасно зменшувати запалення у ділянці ураження і заміщувати пошкоджені клітини серця самостійно. Але найбільш цінною виявилась паракринна дія МСК. Виділяючи плеяду активних речовин, факторів росту, цитокінів і екзосом, мезенхімальні стовбурові клітини сприяють росту судин, пригнічують фіброз та усувають апоптоз, що є запорукою відновлення сердцево-судинної системи.

Перше велике клінічне дослідження з використанням МСК з донорського кісткового мозку було проведено в США у 2005 році. Паралельно тестувалося й використання МСК для лікування інфаркту міокарду. Вже тоді були отримані попередні дані про безпеку і ефективність лікування для пацієнтів.

У 2015 декілька університетів і клінік проводили більш масштабні рандомізовані дослідження з використанням мезенхімальних стромальних клітин пуповини та отримали більш вражаючі результати відновлення у пацієнтів з хронічною сердцевою недостатністю і з хронічною ішемічною кардіопатією. Відмічалось значне покращення якості життя, функціонального стану пацієнта і роботи серця. Також була відмічено позитивний вплив при наявності аневризмі аорти та атеросклерозу.

Хоча усі дослідження показали безпеку і ефективність для пацієнтів, досі залишається питання, як подовжити життя трансплантованих МСК у організмі хворого, щоб підсилити їх дію. Вчені працюють не тільки над покращенням якості МСК, а також над потенційними носіями – гідрогелями, наночастинами, матриксами.

Не варто забувати і про пуповинну кров. Хоча для великих досліджень її практично не використовували через вартість донорських зразків і необхідності аналізу на сумісність, в лікуванні дітей з міокардитами власна пуповинна кров може стати найкращим вибором. Унікальний склад пуповинної крові, її нативність і наявність різних популяцій стовбурових клітин дозволяє надавати більш тривалу терапевтичну дію.

ГЕМАФОНД також має успішний досвід застосування пуповинної крові і МСК з пуповини при серцево-судинних захворюваннях у найближчих родичів дитини, чий матеріал було збережено у банку пуповинної крові.

Докладніше, що саме лікують мезенхімальними стовбуровими клітинами.

Крім доступних джерел стовбурових клітин, вчені експериментують і з іншими типами клітин, включаючи видозмінені дорослі клітини – індуковані стовбурові клітини iPSc.

Так, наприклад, у 2020 році у European Heart Journal було опубліковане дослідження ALLSTAR: інтракоронарне введення алогенних (людських), отриманих із кардіосферних кластерів, стовбурових клітин для лікування дилятаційної кардіоміопатії. Зі 134 пацієнтів 90 отримували лікування стовбуровими клітинами, 44 - отримували плацебо. Попередники цих стовбурових клітин були вилучені від інших донорів за допомогою біопсії серця та зберігалися у банку клітин. На основі цих біоптатів було культивовано інші кардіосферні клітини задля введення в організм пацієнтів. Через 6 місяців було виявлено, що хоча віддалені прогнози зменшення зони пошкодження малоймовірні, проте у групі, що отримувала кардіосферні клітини, було виявлено зменшення кінцево-діастолічного та кінцево-систолічного об‘ємів лівого шлуночка (що свідчить про покращення його систолічної та діастолічної функцій), а також зменшення пептиду NT-proBNP (що є показником хронічного запалення та серцевої дисфункції) порівняно з групою плацебо.

За рік до цього група грецьких вчених проводила дослідження на щурах: науковці індукували останнім гострий аутоімунний міокардит за допомогою спеціальних ін‘єкцій. Надалі проводили частині щурів ін‘єкції алогенних кардіосферних (отриманих із біоптатів серця інших мишей) стовбурових клітин інтракоронарно, а частині вводили контрольну субстанцію. Через 18 днів вчені виявили: фракція викиду лівого шлуночка була вищою, а кінцево-систолічний об‘єм нижчим у групі лікування кардіосферними клітинами порівняно з групою плацебо, що є свідченням покращення функції міокарду у щурів із міокардитом. Подальше мікроскопічне дослідження міокарду виявило зменшення його запалення та ознак фіброзу, що також свідчить на користь ефективності даного лікування.

Ще один цікавий трайал: дослідження DYNAMIC від науковців із США у журналі Європейської асоціації мініінвазивних перкутанних втручань EuroIntervention. У 2020 науковці досліджували мультисудинне внутрішньокоронарне введення алогенних кардіосферних клітин для лікування дилятаційної кардіоміопатії у пацієнтів із низькою фракцією викиду лівого шлуночка. Під час дослідження у 3 основні коронарні артерї чотирнадцятьом пацієнтам робили ін‘єкції стовбурових клітин. Через 6 та 12 місяців спостерігали статистично достовірне підвищення фракції викиду лівого шлуночка та поліпшення функції міокарду у цих пацієнтів.

І хоча дослідження вказують на високий потенціал використання стовбурових клітин для лікування міокардиту, не все так однозначно. За словами професора Гарвардського університета, Кеннета Чена (Kenneth Chien), видатного американського спеціаліста з використання стовбурових клітин, мають бути виконані чіткі критерії відбору, щоб досягти успіху в цьому питанні. У його роботі «Regenerating the field of cardiovascular cell therapy», що висвітлена у журналі Nature Biotechnology, виділено основні постулати: мають бути правильні 5 “R”  - ціль, тканина, безпека, пацієнт та трансляція. У випадку міокардиту «правильним» є пацієнт на останніх стадіях розвитку захворювання, із низькою фракцією викиду та важкою хронічною серцевою недостатністю. Проте, зважаючи на великий відсоток інвалідізації серед таких пацієнтів, стовбурова терапія може повернути пацієнтам вільне від лікарні життя.

Гемафонд пропонує зберігання стовбурових клітин власного організму. Клітини з пуповинної крові, пуповини і плаценти, а також жирової тканини - цінний скарб та найпотужніший захист, який ми закликаємо зберегти на майбутнє.

Чекаємо на ваші запитання на електронну адресу office@hemafund.com або за телефоном 098 496 09 26