Пуповинна кров має багатий склад.
Вона містить декілька типів стовбурових клітин, активні сигнальні фактори, фетальний гемоглобін, унікальні білки. Найціннішими в пуповинній крові вважаються гемопоетичні (кровотворні) стовбурові клітини, які також відповідають за імунітет. Чим більше таких клітин (до речі, їх оцінюють по поверхневим маркерам CD34+ та CD45+) та вища їх життєздатність після розморожування, тим цінніший депозит.
Саме тому головним завданням сучасного банку пуповинної крові є підбір оптимальної методики виділення та збереження таких клітин. Також кріобанки повинні постійно слідкувати за змінами у клітинній терапії і своєчасно оптимізувати свої процеси.
Процес зберігання в усіх кріобанках однаковий – депозити зберігаються в рідкому азоті за температурою -196°С; кріобанки оснащені додатковими генераторами електроенергії, але збереження забезпечує саме шар рідкого азоту. Що стосується протоколів обробки, процесів транспортування і заморожування, затратних матеріалів і спеціалістів – банки пуповинної крові можуть мати суттєві відмінності.
Трохи статистики Гемафонду за депозитами, зібраними у 2021 році:
Середній об'єм пуповинної крові, зібраної у пологових будинках – 65 мл
Середня життєздатність стовбурових клітин – 95%
Середня кількість виділених клітин – 900 млн на депозит
Об'єм зібраної пуповинної крові зменшився порівняно зі зборами 10 років тому. На цей факт вплинуло бажання батьків пізно перерізати пуповину та збільшення депозитів, отриманих у дітей з малою вагою (двійні, передчасно народжені, з вродженими патологіями). Навпаки, кількість виділених клітин вища практично на 30% завдяки вдосконаленню методик обробки.
Пуповинну кров для власної дитини в приватних кріобанках почали зберігати ще у 1992 році в США. Перші депозити зберігали як одну дозу цільної пуповинної крові. З часом і накопиченим досвідом методики переробки змінювалися, було підібрано оптимальний кріопротектор (рідина, що захищає стовбурові клітини при зберіганні за температурою -196°С) саме для гемопоетичних стовбурових клітин - ДМСО.
Згодом було виявлено, що еритроцити у цільній пуповинній крові швидко розпадаються, тому згубно впливають на життєздатність стовбурових клітин та можуть бути небезпечними при застосуванні такого зразка. Перед спеціалістами постало завдання виділити та зберегти шар стовбурових клітин без еритроцитів, але зі збереженими активуючими факторами. Вже на початку 21-сторіччя більшість банків пуповинної крові почали використовувати саме цю методику. Зараз в світі тільки в Німеччині є кріобанк, що досі зберігає цільну пуповинну кров.
Основними методиками виділення стовбурових клітин є методика подвійного центрифугування і методика седиментації (осадження) за допомогою щільного замінника крові.
До 2006 року пуповинну кров обробляли тільки під потреби онкогематології як замінник кісткового мозку. Донорські кріобанки, відкриті за рахунок держави, і досі зберігають тільки великі зразки. Більшість зразків бракуються і утилізуються як депозити з недостатньою кількістю клітин для лікування дорослої людини з онкогематологією. Одночасно саме для донорських кріобанків розроблялися перші вимоги і стандарти, найбільш відомими з яких є FACT і AABB. Згідно стандартам, придатними для зберігання у донорському кріобанку, є депозити оброблені протягом 48 годин, з життєздатністю клітин більше 70%, кількістю клітин – 500 млн. Для приватних банків пуповинної крові ці критерії значно м'якші, адже більше 90% персональних депозитів застосовується у регенеративній медицині, а не в онкогематології.
Донорські кріобанки також потребували повної автоматизації процесів та могли дозволити собі втрачати приблизно 20% клітин за рахунок використання автоматичних апаратів подвійного центрифугування (наприклад, Sepax). Деякі приватні банки пуповинної крові, особливо в країнах з високою вартістю праці людини, теж використовують ці апарати і методики.
У таких кріобанках зберігається одна доза виділеної лейкоцитарної фракції та супутник 2-5 мл для додаткових аналізів.
Після 2006 року погляд на використання пуповинної крові змінився.
Було отримано перші результати застосування її у регенеративній медицині, зокрема, для лікування ДЦП, аутизму, затримки розвитку у дітей. До них долучилися клінічні дослідження у дорослих – хвороба Альцгеймера, Паркінсона, розсіяний склероз, цукровий діабет та інше. Також виявилося, що терапія таких захворювань, особливо у дітей, потребує меншої кількості клітин і залишок після застосування утилізується, тому доцільно зберігати пуповинну кров порційно, а не однією дозою.
Читати докладніше, що саме лікує пуповинна кров
Тобто, сучасні клієнторієнтовані приватні банки пуповинної крові стараються виділити та зберегти для кожного клієнта максимальну кількість стовбурових клітин. Найбільш ефективною сьогодні вважається напівавтоматична методика осадження лейкоцитарної фракції, що містить стовбурові клітини і активні компоненти; збереження фракції порційно; переробка пуповинної крові протягом 36 годин після народження дитини; тестування біоматеріалу за вимогою міжнародних стандартів.
Саме ці принципи зафіксовані у внутрішніх протоколах Гемафонду, адже ми завжди надавали своїм клієнтам найкраще з існуючого.
Цікавий факт про Великобританію.
Лідером серед банків пуповинної крові у Великобританії довгий час був Future Health.
Цей кріобанк використовує апарат Sepax, що обробляє зразки методом подвійного центрифугування та зберігає виділену лейкоцитарну фракцію однією дозою. Вже декілька років більш цікавим для збереження стовбурових клітин на території Англії є інший кріобанк – Сells4life. Саме він запропонував альтернативну напівавтоматичну методику переробки пуповинної крові методом осадження та збереження порційно у кріопробірках. Ця послуга дорожча, але має шалений попит.
Цікавим є те, що Гемафонд використовує цю «альтернативну» методику як основну для кожного свого клієнта.